Піхотний снайпер, або марксмен, працює по ворожих цілях на відстані до 800 метрів
У підрозділах ЗСУ працюють марксмени – фахівці з точної стрільби. Разом із вогневими групами вони проходять тренування і готуються до бою.
Піхотний снайпер, або марксмен, працює по ворожих цілях, що можуть бути на відстані до 800 метрів. Він має ліквідувати ціль, яка загрожує підрозділу, але є недосяжною, наприклад, для піхотинців.
Як тренуються фахівці з точної стрільби, а також інші підрозділи однієї з бригад територіальної оборони, що нищать ворога на Запорізькому напрямку, бачили кореспонденти Укрінформу.
СЕКРЕТНІ БІЙЦІ
На стовпчику термометра — мінус 9, але на сайті гідрометцентру зазначено "відчувається, як мінус 14". І справді, не встигли ми вийти з машини, як задубіли пальці рук, а з очей потекли "морозні" сльози. На полігоні, де проходять тренування українські військові, сильний вітер, на землі — тонкий шар снігу. З одного боку полігону піхотинці відпрацьовують вправи із зачистки ворожих окопів, з іншого — чуємо стрілкотню, то працюють кулеметники, гранатометники та марксмени.
Останні — мовчазні, ні про яке спілкування з журналістами навіть мови бути не може.
"Наша робота має бути тихою", — буркнув сердито один із чоловіків, умощуючись на дерев'яний піддон та щільно вкриваючись маскувальною сіткою.
На полігоні — це умовна позиція снайпера, або марксмена. Ось так лежати, не ворухнувшись, вони можуть кілька годин поспіль. Потім, роблять один єдиний постріл і швидко мають забратися геть із позицій. Якщо пощастить, то через деякий час, вони зможуть повернутись на "робоче місце".
Умовляємо сказати бодай кілька слів про тренування секретних бійців одного з інструкторів. Військовий на позивний "Єгорка" погоджується, хоча й не відразу. Вдягає балаклаву, бо сам є одним зі снайперів.
"Щодо снайперів, то ми готуємо більше марксменів. За методикою і стандартами НАТО. Це ті люди, які здійснюють високоточний постріл на відстані до 800 метрів", — каже він.
Військовий пояснює, що снайпери (та інші стрільці) мають досконало знати свою зброю, мають бути "пристріляними".
"Це для них важливо, щоб будь-яким чином зробити точний і влучний постріл", — пояснює інструктор.
На озброєнні марксменів є «Ремінгтони», рушниці «Чезети».
"У кожної зброї ж свої переваги. Імпортні аналоги дуже добре працюють на відстані до тисячі метрів", — додав військовий.
Піхотні снайпери, або ж марксмени, з'явилися в ЗСУ з 2018 року. Вони працюють у складі свого підрозділу. Україна перейняла досвід у підготовці таких бійців у американських і канадських колег.
ДІЯТИ «НА АВТОМАТІ»
Буквально за кілька метрів від "секретних" бійців відпрацьовують дії кулеметники та гранатометники.
38-річний військовий (позивний "Вепр") нині освоює станковий американський гранатомет Мк19. Його прицільна дальність 1500 метрів, максимальна — 2200 метрів. Хлопець каже, що ворожі цілі виявляють і корегують вогонь за допомогою дронів.
"Мк19 — дуже хороша річ. Я працював з іншим типом озброєння до цього, а тепер освоюю цей гранатомет. Він тихий, надійний, але є певні вимоги — своєчасний догляд, щоб добре працював", — розповідає військовий.
Під час тренувань гранатометні розрахунки "накривають" квадрати, де перебуває умовний противник. Працюють над точністю ураження.
Також військові вчаться працювати з американським кулеметом М240 бельгійського виробництва. 29-річний Максим зізнається, що в бойових умовах саме цю зброю ще не випробовував. Проте на полігоні вчиться вправно нею володіти.
"Тяжко, погодні умови трошки ускладнюють, але справляємось. У кожного є свої завдання: прикриваємо хлопців, атакуємо", — говорить він.
Максим
Максим родом із Нікополя, у лавах Збройних сил з 2017 року, спочатку був на контрактній службі. На полігоні військові годинами відпрацьовують різні "сценарії".
"Із підрозділами нашої бригади ми проводимо заняття з підготовки особового складу до дій у різних умовах. Ми розробили вправи із зачистки окопів, готуємо снайперів, готуємо хлопців. Також ми проводимо заняття з зачистки будівель, населених пунктів. Чим більше приділяється уваги підготовці на полігоні, тим більше впевненості в особового складу під час виконання бойових завдань на передку", — каже заступник командира однієї з окремих територіальних бригад Всеволод (позивний "Сова").
"Сова"
Він пояснює, що в бригаді були хлопці, які взагалі ніколи зборї в руках не тримали, але їх підготували — і нині вони більш впевнено себе почувають, володіють зброєю.
"Хочемо довести все до автоматизму, аби під час справжнього бою вони не задумувались, а діяли", — пояснює "Сова".
Питаємо військового про можливий наступ окупантів, про який постійно пишуть російські пропагандисти.
"Хай приходять, ми готові", — без якоїсь ноти сумніву відкарбував він кожне слово.
БОЙОВИЙ ДУХ І КОЗАЦЬКИЙ ОСЕЛЕДЕЦЬ
Повертаємося до тієї частини полігона, де вчаться зачищати ворожі окопи.
Бійці рухаються в шаховому порядку. За легендою навчань, коли група бачить загрозу, має зупинитись, доповісти командирові, а той вже має проаналізувати ситуацію і прийняти рішення. І на все це відводиться мінімум часу. Потім хлопці мають почати штурмувати окопи.
"Коли група зайшла в окоп, вона починає зачищати кожен кут, без поспіху, бо противник може бути будь-де. Після зачистки окопів треба також і відходити правильно. Якщо є поранений, то треба грамотно діяти", — пояснює інструктор із позивним "Койот".
"Койот"
Хлопець родом з Одеси, тривалий час жив у Дніпрі. З 2015 року був в АТО, проходив службу в 93-й механізованій бригаді. Каже, що зараз дуже змінилася тактика ведення війни. Мовляв, за часів АТО (ООС) була окопна війна, а зараз ворог змінює свої дії.
"Ми навчалися з натівцями кілька років. Якщо не буде тренувань, то на полі бою буде багато втрат. Чим більше тренувань, тим відточеніші наші дії, тим більше перемог", — упевнений співрозмовник.
Вчиться вправно бити окупанта і 30-річний Максим. До початку повномасштабного вторгнення працював будівельником за кордоном, але повернувся і пішов добровольцем, аби захистити свою родину і країну.
В одній бойовій лінії з ним під час тренувань і вже досвідчений боєць із Зеленодольська на псевдо "Вогонь".
"Вогонь"
Він не дуже підбирає слова, коли мова заходить про російських військових. Якби його цитувати, то було б суцільне "запікування".
Він з лютого минулого року, з перших днів повномасштабної війни пішов до війська добровольцем. Раніше, у 2014 році, служив за контрактом, ветеран АТО.
"Я бачив, як тоді воювали. Був в Іловайському котлі. Зараз тактику мають іншу. Плюс — вагнерівці додалися. Але з нами нині працює команда досвідчених інструкторів, які ще вчора були на бойових діях і знають, як ті орки воюють, тож і нас вчать проти них воювати", — каже чоловік.
Йому 47 років, він не приховує, що через морозну погоду йому досить тяжко, але впевнений: у бою буде легше, бо там кожен намагається вижити.
"Вогонь" має оселедець — як у козаків. Питаю, чи то просто зачіска, чи має таки відношення до козацтва?
Виявляється, що його дід і прадід були із запорозьких козаків. Мати оселедець чоловік, ну, дуже захотів, коли повернувся з АТО, і з 2015 року носить його.
Інструктори кажуть, що тренують усіх: для новачків є одна програма, для тих, хто має досвід, — інша. Готувати професійних військових їм допомагають іноземні колеги. Додають, що наші військові мають успіхи, бо дуже вмотивовані, адже стоять на захисті своєї землі.
Ольга Кудря
Фото Дмитра Смольєнка