Чи використовували ЗСУ Javelin на Донбасі? Джерела розійшлися в свідченнях. Але основне те, що захисту від цієї зброї у ворога не було й немає
Збройні сили України вперше застосували протитанковий ракетний комплекс Javelin проти окупантів на Донбасі. Про це 21 листопада повідомив у Twitter головний редактор американського видання Military Times Говард Олтмен, який брав інтерв’ю у глави ГУР Міноборони України Кирила Буданова. Цитуємо: «Він (Буданов. – Ред.) сказав мені, що українські війська використали Javelin у бою». Але коли та за яких обставин був використаний Javelin у зоні проведення операції Об'єднаних сил – не зазначено.
Згодом голова підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Ігор Копитін написав у Facebook: «Так, це правда. Наші воїни використали його під час ведення бою. Поки не маю права розголошувати, де це відбулося і під час яких обставин, але… Ми маємо право на захист своєї землі. Саме так, як вважаємо за потрібне – з використанням Javelin або Bayraktar, або іншої зброї, яке є на балансі ЗСУ».
За словами нардепа, Україна вже мала розмову з американськими партнерами щодо використання Javelin. «Дійшли у діалозі з ними до такої ж самої думки, яку я окреслив вище», – підкреслив пан Копитін.
Натомість, у штабі ООС спростовують цю інформацію, і кажуть, що «станом на зараз на Донбасі Javelin не використовувалися».
«Як тільки Javelin використають проти російсько-окупаційних військ, українці одразу про це дізнаються», – заявив начальник пресслужби ООС Ярослав Мельничук в коментарі «УП».
Разом з тим, Генеральний штаб та головнокомандуючий ЗСУ Валерій Залужний 23 листопада повідомили, що на полігоні «Широкий лан» у Миколаївській області відпрацювали нову тактику застосування Javelin та Bayraktar в бою, а також показали їхнє застосування в умовах ночі та поганої видимості.
В коментарі Укрінформу заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь зауважив, що немає принципової різниці, як ці ПТРК застосовувалися – в бою чи на навчанні. Тут важливіше інше.
«Раніше існувало таке повір’я чи міф, що Javelin мають розташовуватися не на сході України, а на заході, а це – сотні кілометрів від лінії фронту. Мовляв, американці передали Україні Javelin для того (принаймні уТрампа це наголошували), щоби протидіяти росіянам у випадку широкомасштабного наступу, але не на Донбасі. Зрештою, і російська пропаганда розпиналася, що Javelin лежатимуть на Яворівському полігоні в ящиках, і ніколи не будуть застосовані ЗСУ, тому що, мовляв, вашингтонський обком, який керує київським райкомом, заборонив українцям їх чіпати, – каже пан Самусь. – Так от, повертаючись до заяв журналіста Олтмена та нардепа Копитіна… Питання використання Україною Javelin у США, очевидно,піднімалося. Думаю, на сьогодні відсутня будь-яка пересторога американців щодо цього. Бо для чого ж тоді йде насичення українських військ високоточною зброєю?»
Росіянам треба замислитися. Адже Javelin можуть бути застосовані ЗСУ в будь-який момент, як на східному, так і на південному напрямках: «Усе це змінює баланс сил на полі бою».
Як саме? Михайло Самусь уже розповідав Укрінформу, наскільки Javelin (вкупі з Bayraktar, а також ПТРК українського виробництва, як от «Стугна», «Корсар») можуть бути ефективними проти десантних операцій з використанням морської піхоти і аеромобільних підрозділів (детальніше про це – тут).
Між тим… Є ще одна, пов’язана з Javelin інформація.
Протягом останніх тижнів Інтернетом ширяться повідомлення, що Росія нібито дообладнала свої танки (Т-72Б3М і Т-72Б3) протикумулятивним екраном, який захищає бойову машину від ураження Javelin. Що про це відомо? Це реальний захист, чи блеф?
«Коли в Україну зі США прибули перші партії Javelin, то серед російських танкістів була, якщо не паніка, то величезні побоювання. Мовляв, ЗСУ, озброєні американськими протитанковими ракетами, не залишать їм жодних шансів», – каже військовий експерт Михайло Жирохов.
Бойові машини РФ, продовжує він, не захищені від ракет Javelin, які вражають ціль у верхню проекцію, тобто б'ють у найменш захищену частину танка. Тож, аби зменшити градус побоювання, російське командування прийняло рішення: на баштах танків наварювати специфічні конструкції – так звані «козирки».
«Ці «козирки» нібито покликані захистити найбільш уразливі та слабозахищені місця Т-72 від сучасних боєприпасів, які атакують ціль зверху. Російське командування взялося переконувати своїх танкістів, що шанс того, що Javelin вибухне на цій конструкції – дуже великий, а отже сам танк отримає набагато менші ураження, екіпаж не постраждає. Але спеціалісти іншої думки з цього приводу… – каже пан Жирохов. – Свого часу я мав розмову з нашими військовими випробувачами з Чернігова, до слова, там є спеціальний випробувальний центр. Та от, вони мені розказали, що ці «козирки» в жодному разі не компенсують бойову міць Javelin. По суті, це «психологічна зброя», самонавіювання екіпажу танку, який має бути певен, що його ніякий Javelin не візьме».
На сьогоднішній день, наголошує експерт, ні американці, ні їх супротивники так і не розробили ефективного захисту проти Javelin.
«Ставилися різноманітні оптоелектронні датчики, димові загородження і так далі. І на якусь малесеньку долю відсотка ефективність попадання Javelin справді зменшувалася, але… Загалом, ця зброя залишається особливо небезпечною», – додав пан Жирохов.
«Свого часу наші бійці також наварювали довкола БТРів сітки для захисту від ворожих РПГ (гранатометів). І в цьому був сенс, оскільки знижувався кумулятивний ефект боєприпасу. Але з Javelin такий номер точно не пройде», – переконує Михайло Самусь.
Це розуміє і рядовий солдат, і це сильно б’є по його морально-психологічному стані.
«Коли російські танкісти знатимуть, що один Javelin це стовідсотково мінус один ворожий танк, то… Можуть бути різні ексцеси з точки зору виконання наказів. Для військового командування це неприйнятна ситуація, вони намагаються щось змінити, а тому й видумують такі от штуковини. Навіщо? Якщо говорити про перші години військової операції, то, думаю, цей «козирок» виконуватиме такий собі психологічний захист: поставили «екран», батюшка танка освятив і вперед… Друга хвиля вже точно знатиме, що все це не допомагає», – стверджує заступник директора ЦДАКР.
«Мірилом ефективності може бути тільки практичний досвід», – акцентує колишній танкіст та розробник військових тренажерів підприємства «Енергія 2000» Микола Саламаха.
Оцінити ефективність цього «козирка» проти бойової частини Javelin, яка забезпечує пробиття захисту двома зарядами, можна лише під час реальних бойових дій.
«Я не розумію, на що розраховують росіяни? Наскільки мені відомо, Javelin не атакує ціль під кутом 90о зверху, а під кутом від 30о до 60о. Це означає, що площу башти треба додатково перекривати ще десь на метр з випуском, при цьому, слід врахувати висоту конструкції над баштою, щоб екіпаж зміг всередину танка залазити і вилазити. В результаті бойова машина матиме «намет» розміром 6х6 метрів, який далеко не факт, що зможе запобігти проникненню кумулятивного струменя в башту. Навіть якщо є динамічний захист Контакт-1 або Релікт, то все одно – ефективність не така вже й велика», – каже танкіст.
Спеціаліст не певен у тому, що росіянами проводилися якісь серйозні дослідження, що в них є статистика відстрілів. До слова, ми також не знайшли в Інтернеті жодного відео з ударом ракети по танку, захищеним таким «козирком». І це – дивує.
«Не думаю, що росіяни для випробувань мали в розпорядженні велику кількість Javelin або їх аналогів. Тому що тут йшлося б про десятки, або й сотні ракет. Де вони їх взяли? Закупили? Їм же ніхто Javelin не продасть. Можливо, це досвід з Сирії? Там часто бачили Т-72, загороджені з усіх боків і зверху металевими частоколами, за які закладали абсолютно все – і мішки з піском, і биту цеглу тощо. Сирійці подібним чином захищали свої бойові машини, але… Вони робили це лише тоді, коли танк використовувався як нерухома вогнева точка або в міських боях, і не проти Javelin, а проти РПГ-7 (протитанкового гранатомета. – Ред). Отже, який мій вердикт? Ефективність «козирків» проти Javelin буде доведена лише в реальному бою. Поки що – не переконливо», – підсумував Микола Саламаха.
Мирослав Ліскович. Київ