Історія до болю знайома, але завжди десь ховається диявол.
Є хлопчик. Йому двадцять вісім, але для мами він усе ще молодий спеціаліст, який дуже втомлюється на роботі. Є його дружина, їй двадцять шість. Заробляють вони приблизно однаково — десь по 30-35 тисяч гривень. Здавалося б, сучасна молода пара, жодного патріархату, обоє працюють, інформує Ukr.Media.
Хлопчик оплачує оренду квартири — десять з половиною тисяч. Комуналку ділять навпіл. На цьому його фінансові повноваження закінчуються. Решта — їжа на двох, побутова хімія, порошки, кіт, одяг і косметика — повністю лягає на плечі дружини.
Мама щиро не розуміє, чим невістка невдоволена. Вона ж не на вулиці живе. А син тим часом свою решту зарплати не пропиває — він, увага, заощаджує. Збирає собі на квартиру. Яку планує оформити на своє ім'я.
Читаючи це, я зловила себе на думці, що десь у паралельному всесвіті тихенько плаче Карл Маркс із його теорією доданої вартості.
Тобто дорослий чоловік, який і без дружини мусив би десь жити й платити за дах над головою, фактично перетворив шлюб на безлімітний абонемент у ресторан із функцією клінінгу. Дружина замовляє продукти, вишукує м'ясо на акціях, сама готує, закидає речі в пралку, а він просто приходить з роботи і сідає за стіл. Бо в нього болить спина від ювелірної справи, і він взагалі втомився.
Окремий вид мистецтва в цій історії — материнський аудит невістчиної ванної. Виявляється, дівчина має нахабство купувати креми за дві-три тисячі гривень і витрачати власні гроші на косметику. Як мама про це дізналася? Дуже просто — синочок регулярно приносить їй усні звіти про витрати дружини.
Той самий синочок, який, до речі, не користується банківськими картками принципово, бо боїться "годувати банкірів-дармоїдів", і отримує зарплату готівкою через Укрпошту. Я спробувала уявити цього міленіала з готівкою біля віконця пошти у 2026 році, але моя уява відмовилася працювати. Здається, він застряг десь між епохою дискет і раннім феодалізмом.
Мама пише так, ніби вона — головний мажоритарний акціонер цього шлюбу. Вона спокійно зізнається, що взагалі-то придивлялася сину дочку судді або прокурора. Щоб уже напевно була з грошима. А ця, теперішня, не виправдала очікувань — відмовилася віддавати свою зарплату в спільний котел і навіть не захотіла сама собі відкладати на свій майбутній декрет.
Справді, яке нахабство — не хотіти самостійно фінансувати свою вагітність, поки чоловік складає купюри з Укрпошти на власні бетонні метри.
Мене завжди трохи лякала ця наша специфічна мутація партнерства. Ми наче навчилися ділити рахунки в кафе, але подекуди так і не навчилися бачити одне в одному живих людей, а не інструмент для оптимізації власних витрат. І поки коментаторки на форумі сотнями повідомлень радять дівчині залишити цього фінансового генія наодинці з його мамою і макаронами, мати спокійно тримає оборону. Вона, здається, просто чекає, коли невістка звільнить місце для когось із заможнішої родини, хто зможе годувати втомленого спеціаліста ще краще і не скиглитиме через ціни на курятину.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів Це сімейне партнерство чи майстер-клас із професійного паразитизму під наглядом мами?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
👢 Гнати в шию! 🤡 Мамин економний геній 🧴 Шукаю крем за три тисячі 📊 Карта думок 👢 Гнати в шию! 0% 🤡 Мамин економний геній 0% 🧴 Шукаю крем за три тисячі 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!