Зустріч у Сочі не стала проривом “зернової ініціативи”. А чи могла?
Дія Чорноморської зернової ініціативи була припинена Росією в односторонньому порядку 17 липня після її фактичного блокування тією ж РФ протягом кількох місяців. Через майже 50 днів активних дипломатичних спроб Туреччини відновити роботу “зернового коридору” президент Ердоган відвідав Сочі, де зустрівся з Путіним. Раніше турецькому лідеру вже вдавалося знайти аргументи та переконати Москву продовжити дію зернової ініціативи. Але попри оголошення перед переговорами в Сочі про прийняття “важливого рішення” по зерну, прориву не сталося. І не через недостатні спроби Анкари – зусилля були докладені максимальні. Бажання Москви використовувати зерно як зброю стало її стратегією для шантажу глобального масштабу.
ТУРЕЧЧИНА ЗА КВАРТЕТ, ОСКІЛЬКИ АЛЬТЕРНАТИВНІ ШЛЯХИ ВВАЖАЄ РИЗИКОВАНИМИ
Дія, а тепер відновлення дії Чорноморської зернової ініціативи тривалий час перебуває серед ключових питань міжнародного порядку денного в Туреччині, навіть у період президентських виборів. Нині у дипломатичних та політичних колах переконані, що «зерновий коридор» має запрацювати знову, і не альтернативними шляхами, які міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан під час візиту в Київ назвав такими, що містять ризики, а саме – відповідно до умов уже підписаної у минулому році угоди. В Анкарі наполягають на тому, що Росію не можна виключати з процесу, який має продовжуватися у форматі “квартету” – Україна, Туреччина, ООН, Росія. І в цьому вбачається глибокий сенс. Зокрема, Чорноморська зернова ініціатива розглядається як можлива модель, що може бути взята за основу для досягнення (у форми закріплення на папері) майбутнього миру. Це не суперечить формулі миру, яку пропонують у Києві та підтримку якої раніше задекларували в Туреччині.
Для Анкари є великою ціллю – бути посередником у процесі мирного врегулювання, що неодноразово було продемонстровано на практиці, а також стати майданчиком як для переговорів, так і для заключної юридичної фіксації мирної угоди. Це і про геополітичні амбіції, і про прагнення стабільності, безпеки та миру в регіоні Чорного моря.
РЕЗУЛЬТАТ – ПОЗИТИВНИЙ, ВАЖЛИВЕ ПРОДОВЖЕННЯ
За час дії зернового коридору з українських портів було вивезено майже 33 млн тонн збіжжя – 17 млн тонн кукурудзи, 9 млн тонн зерна, 1,86 млн тонн соняшникового шроту, 1,65 млн тонн соняшникової олії, 1,27 млн тонн ячменю. А також соя, насіння ріпака, соняшника та інше збіжжя.
Серед топ-10 країн, куди йшло українське зерно та інша продукція, є Китай, Іспанія, Туреччина, Італія, Нідерланди, Єгипет, Бангладеш, Ізраїль, Туніс, Португалія.
Як пояснив у коментарі Укрінформу Надзвичайний і Повноважний Посол України в Туреччині Василь Боднар, цей показник – досить умовний. Адже частина зерна, що направляється в країни Європи або інші країни з потужними можливостями переробки сировини, у результаті потрапляє у вигляді готової продукції (борошна, макаронних виробів, печива і т.д.) на полиці магазинів найбідніших країн Африки та Азії, які мають слабкі можливості для переробки зерна або ж не мають їх узагалі.
Тому й світ, і Україна зацікавлені в продовженні дії Чорноморської зернової ініціативи, яку Росія традиційно використовує в якості важеля тиску, зацікавлені й у прокладанні нових ефективних альтернативних маршрутів, які б виключали можливість Москви впливати на процес зернового експорту.
Щодо прогнозу по врожаю на наступний рік, то Українська зернова асоціація вже збільшила оцінку цьогорічного потенційного врожаю зернових та олійних в Україні на 3,7 млн т – до 80,5 млн т. Загалом, за оцінками УЗА, експорт зернових та олійних з України в новому сезоні 2023/2024 років потенційно може скласти майже 49 млн т. У минулому сезоні (який закінчився 30 червня 2023 року), експорт сягнув 58 млн т. Тобто частка експорту “зерновим коридором” склала більше половини, і цей показник міг би бути більшим, якби не вплив Росії на ефективність руху коридором через затягування інспекцій чи постійні погрози припинення його дії.
ЗЕРНО ЯК ЗБРОЯ І СПРОБА ПОСЛАБЛЕННЯ САНКЦІЙ
У липні минулого року Україна-Туреччина-ООН та Росія-Туреччина-ООН підписали дві дзеркальні угоди про відкриття та дію “зернового коридору”.
Раніше Росія неодноразово скаржилася (та продовжує це робити) на те, що умови угоди стосовно вивезення продовольства з її території нібито не виконуються. У травні Москва оприлюднила вимоги щодо продовження “зернової угоди”, зокрема зняття частини обмежень та санкцій, введених після початку широкомасштабного воєнного вторгнення в Україну. Серед них – приєднання Россельхозбанку до SWIFT, розблокування заходів російських суден у порти західних країн (які запровадили санкції) та страхування суден. У Росії вважають, що виконання цих вимог було передбачене Меморандумом про взаєморозуміння між Росією та ООН, підписаним у липні 2022 року. Насправді в тексті документу вказано, що РФ та Секретаріат ООН “дійшли взаєморозуміння” щодо заходів, які “вживатимуть для сприяння безперешкодному доступу на світові ринки продовольства та добрив, включаючи сировину для їх виробництва (у тому числі аміак), що надходять з Російської Федерації”. Серед цих заходів вказано комерційні поставки продовольства та добрив, сприяння цьому з боку Секретаріату ООН, зокрема робота в напрямку отримання “конкретних винятків для продовольства та добрив, включаючи сировину для їх виробництва (у тому числі аміак), що виробляються в РФ”. І це має відбуватися, відповідно до тексту цього документа, “з урахуванням гострої необхідності, пов'язаної з глобальною продовольчою безпекою”. Окремим абзацом вказано, що “РФ сприятиме безперешкодному експорту продовольства, соняшникової олії та добрив із контрольованих Україною портів у Чорному морі”. Тобто намір на папері – діяти заради послаблення та уникнення глобальної продовольчої безпеки – в результаті у Москві перетворили на важіль впливу вибіркового застосування – новий вид “зброї” глобальної дії та спробу послаблення санкцій.
ШАНТАЖ ГЛОБАЛЬНОГО МАСШТАБУ
Чорноморська зернова ініціатива ще від її початкового задуму вимагала активної посередницької ролі, яку взяли на себе ООН та Туреччина, зокрема особисто президент Реджеп Тайїп Ердоган. По-перше, це надає геополітичної ваги, по-друге, це країні економічно вигідно, по-третє, успіх “зернової ініціативи” в Туреччині пов'язують із перспективами успіху мирних переговорів та безпосередньою участю Анкари в цьому процесі у майбутньому. Переваг багато, але реалізація ініціативи на практиці вимагає постійної політичної та дипломатичної активності й пошуку “точок дотику” та домовленості з країною, яка апріорі не виконує домовленості та взяті на себе зобов’язання. Які аргументи використовувала турецька сторона для переконання російської щодо продовження дії “зернової угоди” в минулому, на загал не озвучувалось, але в Сочі вони вже не подіяли, хоча в Анкарі ще раніше придумали “схему” для вивозу російського зерна. Аби задовольнити російські забаганки, Туреччина запропонувала переробляти російське зерно в борошно й відправляти його в бідні країни Африки та слаборозвинені країни.
Але в Москві цей варіант проігнорували, адже він виключає можливість продовження продовольчого шантажу глобального масштабу.
Якщо взяти до уваги анонси турецьких ЗМІ перед візитом президента Ердогана у Росію, коли “всі очі світу слідкували за перемовинами”, “продовольча безпека залежала від візиту”, то з Сочі очікували привезти щонайменше відновлення дії “зернового коридору” на попередніх умовах. Але чи то очікування турецьких журналістів були перебільшені, чи насправді щось у Сочі пішло не за запланованим “сценарієм”, але візит став не проривом, а “звіркою годинників” та черговим кроком до можливого досягнення домовленостей у майбутньому.
Фото: AA
ПРИВИД “БАТЬКА ГАМЛЕТА” В КОРИДОРАХ КРЕМЛЯ
І після Сочі в Анкарі від подальших спроб реанімувати “зерновий коридор” не відмовляються, бо Чорноморська зернова ініціатива – це вже найбільш успішний кейс турецького посередництва від початку війни (ще були організація зустрічей міністрів закордонних справ в Анталії, груп переговорників у Стамбулі, участь в обміні полоненими та інші ініціативи).
На що можна очікувати далі? На фідбек, продовження контактів Анкари та Києва, надання нових пропозицій. Зокрема, після зустрічі на найвищому рівні в Росії не виключена телефонна розмова чи й зустріч президентів Зеленського та Ердогана (як варіант, на полях ГА ООН). Робота по “зерновому коридору” відбувається в рамках нашого інтенсивного діалогу – перед візитом турецького лідера в Сочі у Києві з візитом були міністр закордонних справ Туреччини та головний радник президента. Привид батька Гамлета, про якого зауважив перед зустріччю в Сочі міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, – це про те, що жодних домовленостей про Україну без участі України не відбувається.
Нагадаю, що за результатами сочинських перемовин не справдилися і попередні чутки, що Росія нібито пропонує Туреччині та Катару «зерновий коридор без України». На практиці вчора це було оголошено наміром поставити 1 млн тонн російського зерна за участі Катару (фінансово) та Туреччини (переробкою сировини) у найбідніші країни Африки. Не виключено, що з боку Москви спроби щодо нового коридору “без України” були, але озвучений учора результат чітко демонструє рівень готовності інших країн брати в таких ініціативах участь.
Ольга Будник, Анкара