Мешканка Дружківки Наталія Максименко та її сад. Фото: Новини Донбасу
Екзотичний сад на Донеччині вирощує одна з мешканок Дружківки Наталія Максименко. Про це повідомляє кореспондент «Новин Донбасу».
На території її ділянки вже понад 30 видів екзотичних дерев, кущів та квітів. З них можна виділити: фундук, куркуму, мигдаль, яблуню сорту «Джумбо Помм», актинідію, лохину, брусницю та кілька сортів ожини.
2010 року жінка зі своїм чоловіком купила ділянку у Дружківці, на якій хаотично росли дерева. Деякі з них були настільки старі, що родина Максименків вирішила частину дерев омолодити. Ті, що лишилися — прибрати для посадки нових, щоб потім не поламати вже нові саджанці при прибиранні. І навесні 2012 року Наталя посадила перші дерева. Так почався її шлях до мрії про розкішний сад.
За її словами, все було добре, але з першими ударами по аеродрому Краматорська вона зрозуміла, що почалася повномасштабна війна і про роботу в саду можна забути. Спочатку жінка не наважувалася їхати, оскільки думала, що війна швидко закінчиться. Але, побувши ще місяць удома, Наталія відчула, що емоційне здоров’я погіршилося. І були побоювання, що незабаром настане інсульт або інфаркт. Після чого жінка все ж таки зважилася евакуюватися.
«Коли ми всі сіли до евакуаційного поїзда, то, звичайно, ми всі плакали. Ми їхали у невідомість. А я ще й залишаю мрію, з думкою, що, ймовірно, все це буде знищено», — розповідає Наталя.
Жінка прямувала до Львова, де їй довелося жити у приміщенні однієї з місцевих шкіл. Там переселенка два тижні приходила до тями, а пізніше і знайшла нових друзів. Але думки про повернення і сад не залишали. Та й новина про те, що будинок пограбували двічі, змусила хвилюватися. Останнім фактором для від’їзду стало виселення людей із будівлі школи для підготовки закладу до нового навчального року.
Повернувшись додому, Наталя відразу взялася за свій сад.
«Перше, що я побачила, — це трава вище за мене. Не трава, а навіть одеревенілий бур’ян у занедбаному стані. Я дивилася та плакала. Задавала собі одне й те саме питання: «Як я могла поїхати і кинути це все?» Досі на нього не можу відповісти», — розповідає жінка.
Щоб викосити бур’ян, довелося навіть кликати на допомогу, оскільки його було так багато, що жінка не впоралася б сама. Далі потрібно обробити рослини від шкідників, але, як кажуть, біда не приходить одна. У червні 2022 року, коли була сильна спека, у Дружківці не було води. Лохина та полуниця вже пожовкли.
«Через місяць пройшов дощ і на мій подив все почало зеленіти. Боже диво, я інакше не можу сказати», — наголошує власниця саду.
На запитання, скільки доводиться витрачати час, щоб доглядати такий сад, жінка відповіла просто — це нескінченний процес. Відпочиває Наталія лише взимку, але каже, що такого відпочинку вистачає на місяць, потім починає нудьгувати. Тому в такі періоди Наталя шукає нові рослини і те, у що їх посадити. А далі вже думає, куди б це посадити, адже, за словами жінки, не хочеться порушувати ландшафтний дизайн.
«Наприклад, гортензія. Це подарунок моїх друзів зі Львівщини. Я вже продумала, де її посаджу. Саджанець із розрахунком, що він буде компактний, висота максимум метр», — розповідає вона.
Таких зон на ділянці Наталії кілька. В одних знаходяться плодово-ягідні дерева, в інших — овочі, а в третіх — квіти.
Свій сад вона намагається захистити не лише від комах-шкідників, а й від тих хто регулярно бомбардує міста України. 22 липня цього року постраждав від російського обстрілу сусідній будинок. У момент вибуху жінка була на городі та сильно злякалася. Але, незважаючи на все це, Наталія не хоче більше покидати сад, яким так пишається і в який «вклала свою душу».
Читайте також:
«Новини Донбасу» у Telegram — лише найважливіше. Підписуйтесь!