Ось так, простою та зрозумілою мовою, руйнує стигму щодо звернення по ментальну допомогу серед наших захисників Владислав Горанін (https://bit.ly/3G7Z6fo). Він сам ветеран, а нині аспірант кафедри психології, який вже тривалий час працює психологом-консультантом за стандартом «рівний рівному».
У неділю, 19 листопада, у міжнародний День чоловіків, Владислав аргументовано готовий розвінчати міфи, що справжні чоловіки до психологів не ходять. Він з власного професійного досвіду знає, як зробити так, аби хибні упередження та недовіра не стали на заваді піклуванню про ментальне здоров’я.
— Міф №1: «Психолог залазитиме в мою голову»
Правда: Задача справжнього психолога є лише надання інструментів та підказування шляхів. Користуватись ними чи ні – особистий вибір кожного.
— Міф №2: «Психолог не зрозуміє мене»
Правда: Психолог – людина, яка хоче допомогти та знає як це зробити. На професійному рівні він навчений приймати будь-які думки та стани. А нам іноді просто хочеться виговоритись.
— Міф №3: «Я сам собі допоможу».
Правда: Є базові техніки самодопомоги для кожного з нас, вони є на сайті https://www.howareu.com/ і на сторінках у соцмережах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» за ініціативою Олени Зеленської. Але бувають стани, коли самодопомоги замало, коли потрібна консультація фахівця.
Владислав Горанін нещодавно пройшов тренінг для тренерів з подолання травматичного досвіду в учасників бойових дій та військовополонених для розгортання каскадного навчання за принципом «рівний-рівному» (https://bit.ly/3R4Za5J), що відбувся в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Тепер він не просто психолог за цим напрямом, а тренер, який буде навчати ветеранів, як допомагати іншим.
Він впевнений, що подолання упередження щодо звернення по допомогу одне з ключових завдань для психолога, що допомагає побратимам і посестрам: «Користуватися послугами психолога — ознака зрілості, стійкості та високого інтелекту. Яскраві спалахи спогадів, погіршення пам’яті та уваги, скреготіння зубами, дратівливість, тривала пригніченість або тривожність, почуття провини, зниження гостроти емоцій – лише деякі явища, які нам здаються незначними або взагалі звичними. Але вони можуть бути свідченням серйозних порушень, що залишила війна. Тому психолог взагалі нам всім потрібен як стоматолог – профілактично та регулярно, аби проблема не закріпилася на більш глибокому рівні дисбалансу та тілесних проявів».
#тияк