Діти з диктофонами засвоюють закони ринку краще, ніж правила пунктуації.
Є якийсь дивний міф про журналістику. Такий собі самотній інтелектуал у пом’ятому плащі, який шукає істину, поки вітер тріпає сторінки його блокнота. Але будь-хто, хто хоч раз керував редакцією або намагався звести кінці з кінцями у медіа, знає одну нудну річ. Журналістика — це здебільшого математика.
Мені на очі потрапило дослідження Канзаського університету. Вчені взялися за тему, до якої наука не доходила останні п’ятдесят років — бізнес-модель шкільної преси. Виявилося, що поки дорослі дядьки й тітки на конференціях міркують про майбутнє медіа, старшокласники проходять жорсткий курс фінансової грамотності. Не тому, що це є в навчальному плані. А тому, що інакше їм просто ні на чому буде друкувати свої тексти.
Сльози над шкільним альбомом
Дослідники поговорили з 29 кураторами шкільних медіа по всій Америці. Картина вимальовується доволі трагікомічна. Вчителі журналістики зазвичай не викладають економіку, і в підручниках не пишуть, як закрити касовий розрив. Проте студенти дізнаються про ринок через старий добрий емпіричний досвід — тобто через біль.
Щоб випустити газету чи той самий випускний альбом, підліткам доводиться йти до місцевих автомайстерень і піцерій, намагаючись продати їм рекламну площу. Або стояти за прилавком на шкільних матчах, торгуючи хот-догами.
Сара Кавана, провідна авторка дослідження, каже: «Реальність така, що шкільна журналістика десятиліттями була в авангарді фінансової освіти через необхідність».
Ця необхідність часом межує з відчаєм. Одна з опитаних вчительок зізналася дослідникам, що розплакалася, коли адміністрація доручила їй шкільний альбом. Журнал мав 30 тисяч доларів боргу. Тридцять тисяч доларів за фотографії підлітків, які намагаються щось створювати. Два роки місцевий директор рятував їх від дефолту, поки кураторка не заприсяглася більше ніколи не працювати в мінус.
Наука відкриває очевидне
Коли я читав висновки дослідження (до речі, воно опубліковане в Journalism & Mass Communication Educator), зловив себе на думці, наскільки це схоже на доросле життя. Ми часто вимагаємо від людей творчості, забуваючи дати їм на це бюджет.
Вчені цілком слушно зауважують, що ситуацію варто трохи змінити. З їхніх рекомендацій випливає три прості речі.
По-перше, університети мали б готувати майбутніх вчителів журналістики до того, що їм доведеться бути ще й кризовими менеджерами. Зараз матеріалів про те, як писати новини — гори, а про те, як не збанкрутувати на папері — кіт наплакав.
По-друге, дослідники пропонують пустити дітей у бухгалтерію. Якщо вже прийнято давати старшокласникам свободу у виборі тем для статей, то чому б не показати їм реальні кошториси? Можливо, розуміння того, скільки коштує їхня творчість, додало б процесу певної протверезної ясності.
І по-третє, непогано було б пояснити людям, які розподіляють бюджети, чим насправді там займаються діти. Більшість із цих юнкорів ніколи не піде в медіа. З огляду на стан індустрії, за них можна лише порадіти. Але навички ведення переговорів, зведення бюджетів і виживання в умовах хронічного дефіциту залишаться з ними назавжди.
Команда Сари Кавани зараз продовжує копати далі. Вони шукають тих самих колишніх редакторів шкільних газет через десять років після випуску, щоб подивитися, як їм знадобився цей досвід.
Я думаю, швидше за все, з цих дітей виросли чудові цинічні фінансові директори. Бо вони ще в школі засвоїли головний закон будь-якого друкованого слова: перш ніж змінити світ своїм текстом, знайди того, хто заплатить за типографію.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів Що важливіше для юного журналіста: вчитися високому стилю чи вмінню закривати касові розриви?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
✍️ Чисте мистецтво 💸 Жорсткий бізнес ⚖️ Треба балансувати
☝️ Спочатку оберіть свою позицію
✏️ Написати коментар 📊 Карта думок ✍️ Чисте мистецтво 0% 💸 Жорсткий бізнес 0% ⚖️ Треба балансувати 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!