Саміт «Двадцятки»: інтрига, яка закінчилася до початку

путін не приїде, бо його ніде не чекають, і онлайн не виступить, бо йому нема чого сказати

Саміт «Групи Двадцяти» найбільш розвинених економік світу розпочинається на Балі (на території головуючої у Групі Індонезії) 15 листопада. Проте вже напередодні не залишає відчуття, що головні події вже відбулися, питання, які привертали увагу спостерігачів, вже мають підтверджені (і очікувані) відповіді, лідери США та Китаю вже провели першу особисту зустріч, звіти про яку широко коментуються та аналізуються.

Фото: fmprc.gov.cn

ВІД ВІЙНИ В УКРАЇНІ ДО НАПРУЖЕНОСТІ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ

Окрім подій, які безпосередньо пов’язані із самітом, напередодні, 14 листопада Президент України Володимир Зеленський відвідав звільнений Херсон, а ще за день, 13 листопада, світ сколихнуло повідомлення про терористичний акт у центрі Стамбула.

Зеленський відвідав Херсон

Отже, саміт тільки розпочинається, а є вже чимало важливого, як зараз, так і з точки зору можливих рішень і впливів на події різного порядку, проте всі вони входять до поля зору лідерів країн Двадцятки – від подій в Україні й протистояння російській агресії та усунення загрози ядерного удару рф, яка вичерпує власні ресурси на полі бою, до проблем зміни клімату, протидії тероризму, економічної та продовольчої криз, глобальних ринків й енергетичної безпеки.

Крім того, звичайно, питання можливих конфліктів навколо Тайваню, ядерної програми та ракетних випробувань КНДР, постачання іранської зброї та рф, напруженість на далекому Сході, багато інших пунктів порядку денного, які потребують вирішення або хоча б обговорення лідерами провідних держав. Це вже незабаром можна буде побачити в декларації саміту.

ЗАПРОШЕННЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО – НЕ НЕСПОДІВАНКА І НЕ ЛИШЕ ЗНАК ПОВАГИ ДО УКРАЇНИ

Повертаючись до інтриги, якої, власне, й не було. Президент Володимир Зеленський отримав запрошення взяти участь у саміті, хоча Україна не є членом Групи. І це запрошення не було несподіванкою. Воно не було також виключно знаком поваги до України, до нашого народу, до лідера нашої держави. Протистояння України агресії рф уже майже дев’ять місяців є чинником глобальної політики, мужність і героїзм Збройних Сил України, відданість українського народу ідеалам свободи і демократії викликають захоплення і глибоку повагу в усьому світі.

Фото: ОП

Це все так, але так само має значення, що наслідки російської агресії відчуває весь світ, а загрози та проблеми, які має обговорити саміт, є спільними, відчутні у кожній країні. Під сумнів поставлена спроможність усіх міжнародних організацій, безпекових інституцій, навіть сама система міжнародного права та принципи міжнародних відносин відкинуті агресором як такі, що не відповідають його збоченій логіці та уявленням про сучасний світоустрій. Війна рф проти України концентрує та піднімає на рівень прямої загрози для кожної країни весь комплекс сучасних проблем – від боротьби з тероризмом (а рф є державою-терористом) і геноциду (а рф знищує українців), воєнних злочинів (а рф їх скоює продовжує примусово вивозити громадян України на територію рф), до продовольчої безпеки та загрози довкіллю.

Тому виступ Володимира Зеленського є важливим, тому учасники саміту та весь світ почують, до чого прагне Україна після перемоги, яким має бути світ, щоб не дати жодному диктатору жодного шансу, тому вони ще раз замисляться, що ще не зроблено, аби допомогти Україні. Замисляться навіть ті, хто поки що прямо не засуджує агресора або не використовує всі можливості впливу на рф. Зеленського будуть слухати онлайн – Президенту України зараз треба бути в Херсоні, зі своїм військом, зі своїм народом, бо перемоги здобуваються не на самітах, а на полі бою.

Фото: MADE NAGI/EPA-EFE/Shutterstock

ТЕ, ЩО МІГ БИ СКАЗАТИ ПУТІН, ЛЮДСТВО ВЖЕ ЧУЛО ЗАДОВГО ДО НЬОГО

Власне, інтригою для багатьох спостерігачів були абстрактні питання, чи приїде путін і з ким він зустрінеться. Інтрига закінчилася – він не приїде, бо його ніде не чекають. І онлайн він не виступить, бо йому нема чого сказати – всі давно це чули, причому задовго до путіна. Він усього лише повторює ідеї, тексти, лозунги та дії, які у тридцятих роках застосував такий собі адольф гітлер. Той не зміг миритися з «приниженням Вестфальського миру», а для цього найбільшою трагедією залишається розвалення СРСР. Рушійна сила в обох – реванш, повернення до минулого за будь-яку ціну. Обидва жваво використовували мантри про необхідність захисту «німецького народу» або «руського міра», а далі й анексію територій і всі інші жахи війни. Чим закінчив фюрер – всім відомо, чим закінчить путін – недовго чекати. 

Оксана Юрчик

Источник