12-річний українець Василь Маєвський б'є світові рекорди, вражаючи людей своєю силою
Шестикілограмову гирю він підняв у рік. У дев’ять – уперше встановив світовий рекорд. У дванадцять Василь Маєвський-молодший має популярність, визнання й готується представляти Україну серед найсильніших дітей планети в Америці в 2026 році.
Тренується він удома з татом за системою, яку той для нього розробив. І сам тренує ще три десятки дітей із села, у якому Маєвські зробили домашній спортзал, бо про відкриття у громаді публічного спортзалу домовитися не вдалося. Василь є прикладом для однолітків, безмежною гордістю для батьків. Ну а для закарпатців, схоже, ще однією легендою: Василька вже називають «другим Іваном Силою» та пророкують йому світову славу.
Василь Маєвський-молодший
У РІК ВІН УЗЯВ ГИРЮ Й ПОБІГ ІЗ НЕЮ
Ми зустрічаємося вдома у Маєвських у селі Клячаново на Закарпатті. Тут після школи збираються місцеві діти, а також доїжджають на тренування з Мукачева та навколишніх сіл. Дванадцятирічний Василь керує процесом у найменших, його тато займається зі старшими хлопцями.
Питаю хлопця-силача, з якого віку він сам пам’ятає себе зі снарядом.
– Почав я з одного року. Піднімав тоді шестикілограмову гирю, потім тато брав мене за ноги – і я ходив на руках. У чотири роки почав займатися плаванням та силовими вправами: відтискатися. Я тоді міг відтиснутися 140 разів. У шість років я кинув (підняв, – ред.) гирю вагою 6 кг сто разів, – говорить хлопець.
Батько Василь Маєвський
– Якщо дозволите втрутитися, – підходить до нас пан Василь Маєвський, – розкажу вам про це більше подробиць.
Так, каже батько, Василько справді вперше гирю підняв в один рік.
Та сама перша гиря – тепер сімейний експонат і водночас снаряд для тренувань у домашньому спортзалі
– Він народився, як кажуть у народі, богатирем – мав 4,6 кг. У десять місяців твердо став на ноги і почав ходити. Ця гирька в мене у спальні стояла, біля ліжка. Я її брав і качав кисть – була така звичка. Досі пам’ятаю день, коли Василько уперше її підняв, – то була неділя. Я лежав і дивився фільм, а Вася прибіг з іншої кімнати, підхопив цю гирьку й побіг собі далі з нею. Я аж не зрозумів. Як так?! Щоб однорічний малюк узяв шестикілограмову гирю й поніс, як іграшку? Мені аж мурашки по шкірі пішли!.. Я – за ним, узяв його за руку, приніс ту гирю назад, кажу, ану, Ваську, ще раз підійми. Він знову підняв, почав копіювати те, як я піднімаю гирі (бачив, як я тренувався). З того моменту я зрозумів, що наш хлопчик має незвичайну силу.
– У вас то у файті (родина по-закарпатськи, – ред.) таке – бути силачами? Дивлюся на вас – теж видно, що не остання людина в силовому спорті. Старший син також, знаю, займається армреслінгом.
– Так, у нас справді така файта, є певна генетична схильність. Мій дідо був дуже сильним. Батько служив у десантних військах, також був дуже сильним, хоча невисоким, як і я, як бачите. А от батькові брати були такі височезні хлопи – і Вася пішов у них: йому зараз 12, а він уже вищий за мене і має 44-й розмір ноги. Мій вуйко як приходив до нас і сідав їсти – то перед ним ставилася отака величезна миска, і він то все з’їдав, – розповідає Маєвський-старший.
ТРЕНУВАТИСЯ ПОЧАВ ІЗ ЧОТИРЬОХ РОКІВ
Батько силача розповідає, що тренувати сина узявся із чотирьох років.
– Ми почали з відтискань. У п’ять років він справді міг 140 разів відтиснутися від землі. Потім цю шестикілограмову гирьку я йому почав уже давати не як іграшку, а як тренувальний снаряд, – каже він.
Тепер ця гирька в Маєвських – сімейний експонат, утім, у тренувальному залі нею користуються хлопчики, які теж хочуть стати силачами.
– Згодом, – каже Василь Маєвський-старший, – я скотчем приліпив до неї два «бліни» – і вона вже мала 8 кг. Нею Василько тренувався в молодшому шкільному віці.
ПЕРШИЙ РЕКОРД УСТАНОВИВ У ДЕВʼЯТЬ РОКІВ
– Коли ти усвідомив себе як спортсмен? Коли почав це робити не заради гри чи на домашніх тренуваннях? – запитую Василя-молодшого.
Гирі, з якими Василь Маєвський установлював свої рекорди
– Із дев’яти років я кидав уже 16-кілограмову гирю – оцю-от, червону. Із нею встановив свій перший світовий рекорд. То був серпень 2023 року. Я її кинув на 20 разів за 44 секунди. Потім зрозумів, що це можливо, і далі серйозно займався. Захотілося нових, більших рекордів. І тепер хочеться, тому тренуюся далі, – каже Василь.
Його тато розповідає про специфіку тренувань і каже, що з гирями син займається рідко, переважно тренує м’язи.
– До першого рекорду ми ще не знали, як це робиться. Довідалися номер телефону Книги рекордів України. Тодішнім рекордсменом був 12-річний хлопчик із Казахстану: він 17 разів піднімав 16 кг. Васі було на той час дев’ять. Ну і рекорд того хлопця з Казахстану не зарахували – бо під час встановлення він ту гирю двічі поставив на землю. А так не можна.
УСІ ТРЕНУВАННЯ РОЗПИСАНІ В ЗОШИТАХ
Тож Маєвські зацікавилися встановленням рекорду й почали до нього готуватися.
– Це не кожен може. Візьміть мільйон дітей, і ви побачите, що ви їх не натренуєте так, щоб усі або більшість могли встановити світовий рекорд. Кожен має іншу підготовку й генетичну схильність. Хтось думає, що Вася тренується – це він весь час у цьому залі кидає гирю. Насправді в нас усі його тренування розписані в зошитах. Турнік, плавання, ходьба на руках, відтискання – це база. І лише двічі на місяць ми працювали гирею, – розповідає Маєвський-старший.
Батько силача каже: коли син установив рекорд із гирею вагою 24 кг, запропонував йому штовхнути більше.
У руках хлопця гирі: одна – 24 кг, друга – 32 кг
– Я йому сказав: Ваську, ану попробуй 32 кг, просто для себе, – і він її п'ять разів підняв. Результат ішов на очах. Удома він до рекорду (Василь Маєвський-молодший установив його щойно у грудні, – ред.) показував максимум 11 разів. На рекорді кинув гирю 16 разів.
САЛО, ЧАСНИК І БАГАТО М’ЯСА
– У Васі є якесь спеціальне харчування? – цікавлюся.
– Домашня солонина, часник, багато м’яса – удома тримаємо кролики, свині, він без м’яса не їсть, – каже батько. – Ні, спеціального харчування у нас немає. Вася завжди їв добре й багато, на відміну від інших двох наших дітей. Ті ні в садку, ні у школі не їли і вдома перебирають в їжі, я теж таким був. А Вася завжди все з’їдав і просив додайки.
Запитую, скільки часу виділяє на тренування. Силач розказує, що по три години через день.
– Я тренуюся в понеділок, середу і п’ятницю. Це розминка, відтискання, потім багато різних вправ. З армреслінгу тренуюся зі старшим братом, а з гирьового спорту – з татом. Тато показує вправи і перевіряє, чи я технічно правильно їх виконую, – розповідає він.
РЕКОРДИ – ЯК БОНУС ДО АРМРЕСЛІНГУ
Василь Маєвський-старший каже, що син професійно займається армреслінгом, бере участь у змаганнях, також є чемпіоном України і скоро стане кандидатом у майстри спорту.
– Ми маємо клуб у Мукачеві, я сформував команду, зареєструвався як тренер. Для армреслінгу треба мати все – там і ліфтинг, і пресинг, і жим.
– Ага, то рекорди – це як бонуси до армреслінгу?
– Виходить, що так, – усміхається Василь Маєвський-старший.
ТРЕНУЄТЬСЯ В ДОМАШНЬОМУ СПОРТЗАЛІ
Спортзал, у якому займається малий силач, обладнаний у Маєвських удома. Під нього переробили одне з господарських приміщень.
– Я добивався, щоб нам у громаді дали спортзал. У мене є друг Богдан Лехман, він надавав тоді всі станки і тренажери – це дуже вартісний подарунок. Я хотів в одному із сільських клубів у громаді зробити спортзал. Голова наче йшов назустріч, ми готові були поділити клуб на зони, щоб залишити можливість займатися фітнесом дівчатам чи грати в теніс хлопцям місцевим. Але з того так нічого й не вийшло. Мене годували обіцянками, і зрештою я зробив такий спортзал у себе вдома. Ми тут займаємося вже рік. Ходить 30 дітей – переважно з нашого села, також із Мукачева, один хлопчик навіть їздить із Перечина.
Маєвський-старший каже, що йому пропонували створити осередок для тренувань у Мукачеві. Для цього навіть є приміщення, але там треба вкласти досить багато коштів, тому поки що цей проєкт на паузі.
Тим часом Василь-молодший розказує, як він тренує дітей.
– Відтискання, присяд, віджимання на пальцях вони роблять. У планці стоять на витривалість. Для старших уже є і жим, і станки, – каже хлопець.
ІВАН СИЛА ЯК КУМИР І ПРИКЛАД СВІТОВОГО ВИЗНАННЯ
– Васю, як до тебе змінилося ставлення у твоєму середовищі – чи є ти прикладом для однолітків?
– У школі й у селі мене всі знають, навіть у місті часто підходять, щоб зробити селфі. Чи це мені подобається? Звісно! Також багато людей пишуть в інстаграмі – мені приємно читати повідомлення від них.
– А що тобі дає це звання рекордсмена?
– Найбільше – те, що я можу представляти цілу країну, ще і ще раз доводити, що ми сильна нація, найсильніша у світі. Це на першому місці. Ми тепер готуємося до поїздки у США, де наступного року будуть змагання найсильніших дітей. Я хочу представити там Україну в гирьовому спорті, установити світовий рекорд і бути визнаним найсильнішим у світі. Найімовірніше, я кидатиму гирю вагою 40 кг – уже пробував, можу наразі кинути двічі, але тренуватимуся далі.
– Чи слідкуєш за кар’єрами силачів? Хто твій кумир?
– Так, слідкую, але найбільше серед усіх силачів люблю Івана Силу (Іван Федорович Фірцак (1899–1970) – легендарний український богатир, борець, боксер та цирковий артист із Закарпаття, визнаний у 1928 році найсильнішою людиною планети, – ред. ). Багато разів передивлявся фільм про нього, читав книгу, був у Білках, де він народився та жив. Люблю його силові трюки, проте поки що не можу їх повторити (Фірцак-Кротон підкорював глядачів силовими трюками, серед яких – згинання арматури, розривання ланцюгів та утримування автомобіля на собі, – ред.).
– Тебе називають другим Іваном Силою саме тому?
– Це давно і якось само собою до мене приклеїлося, – і так, мені це дуже приємно. Я хотів би мати таку популярність, яку мав свого часу Іван Сила, – каже 12-річний силач із Закарпаття Василь Маєвський.
Щиро йому бажаємо, щоб його популярність була ще більшою!
Тетяна Когутич, Ужгород – Клячаново
Фото авторки