Іван Козирь
Дніпрянин Іван Козирь під час воєнного стану став кухарем для нашої армії та вимушених переселенців.
Іван Козирь — кухар і зірка кулінарних шоу, спортсмен і тренер. Житель Дніпра, який з перших днів повномасштабного вторгнення Росії став на поміч Україні. Зараз він разом з командою кухарів щодня готує близько п’ятисот порцій для переселенців, тероборони та ЗСУ.
Звідки ентузіасти беруть продукти для приготування страв? Хто їм у цьому допомагає? Та що у складні моменти дає їм сили не зламатися самим, аби допомагати іншим? — про все докладніше Іван Козирь розповів в інтерв’ю 34 телеканалу.
— Коли ви вирішили допомагати? І чому саме таким чином?
— Усе почалося 24-го числа. Коли усе це сталося, вирішив переосмислити життя. Роботи немає, клієнти роз’їхалися. Я ходив до тероборони, сказали: «багато людей, якщо що, ми вас наберемо». Я почав готувати сам, потім — об’єднались з шефом Леонідом Малюгою. Разом ми готуємо з 26-го числа. Також нам допомагають Тетяна Кашуліна та Олена Чорнобаєва.
Іван Козирь і Леонід Малюга
— Для кого саме готуєте? І які страви є у вашому меню?
— Ми працюємо для всіх: для біженців, тероборони, ЗСУ. Дуже багато заявок. Намагаємося максимально їх відпрацьовувати. Готуємо: перше, друге, салати. Хліб печемо для наших хлопців. Ми щодня робимо особливі страви. Сьогодні у нас, скажімо, плов, а нещодавно ми готували бургери. Є і страви національної кухні, наприклад, борщ. Але, в основному, готуємо м’ясо: тушкуємо, пропарюємо, обсмажуємо.
— Хто вам допомагає з продуктами?
— З продуктами майже ніхто не допомагає. Є волонтери, які привозять, знайомі. Намагаємося щось знайти, щось дістати своїми силами. Ми намагаємося знайти виходи на фермерів … овочі, молочку, яйця.
— Знайти продукти — це одне питання, але ж з них ще треба щось приготувати. Чи є у вас якісь помічники?
— Приходять і допомагають незнайомці, приходять знайомі знайомих. Хтось — працює на заготовках: картоплю начистити, моркву. А хтось — займається приготуванням. У нас невелика команда, але ми стараємося.
На кухні кожен займається своєю справою
— Звідки ви берете сили? Поділіться секретом.
— Повірте, я не знаю, звідки беруться сили. Мені кажуть, як ви там без вихідних працюєте? Але, якщо ми цього не робитимемо, то хто це буде робити? І, якщо є така можливість допомогти, то чому ні? Ми завжди раді. Кухня завжди відкрита. Знаходимося на проспекті Дмитра Яворницького, 5.
— Що вас мотивує допомагати?
— Мотивує тільки перемога. Мотивує бажання. І думка про те, що це незабаром мине. Це просто налаштування, яке необхідно впіймати. Це повинно подобатися, це повинно йти від душі. Ми будемо допомагати своїм хлопцям, які бережуть небо над нашими головами. Ми будемо стояти стільки, скільки знадобиться.
Кухня завжди відкрита