86-річна Тамара Михайлівна пережила війну в дитинстві. І зараз переживає її вдруге. Жінку евакуювали з Луганщини, від ракетного обстрілу пенсіонерці розірвало ногу.
Вона пережила війну, коли була дитиною. Зараз Тамарі Михайлівні — 86. І вона вдруге проживає у цьому жахітті. До її рідної Білогорівки, що на Луганщині, вдерлися російські війська.
Від ракетного обстрілу пенсіонерці розірвало ногу. Проте евакуювати поранену було неможливо. Тож жінкам довелося ховатися в підвалі крамниці. Без світла, води та медикаментів вони прожили п’ять днів. А потім знесилену пенсіонерку допомогли вивезти українські військові.
«Було тихо, було тихо. А потім бабуся каже: «Я вийду за двір до кіз». Я кажу: «Ти будь обережна, мало що». як гахне. Чую – скла посипались і бабусин крик. Я вискочила бігом до неї, а в неї нога розвернута», — згадує донька пораненої Олена Калініч. «Мене винесли біля танка і кажуть: «Бабуся, лізь у танк». Я залізла і потім відправили сюди мене. Лікарям дякую за ногу», — коментує потерпіла Тамара Скоркіна.
На шостий день поранену привезли до лікарні в Дніпрі. Позаду в жінки вже три операції. Зараз за її кінцівку борються і дніпровські медики, і столичні хірурги.
«Це етапна некротомія, це використання дренування спеціальною методикою, що дозволяє евакуювати з рани патологічне виділення та домагатися зростання нових тканин. Постало питання, яке і зараз, на жаль, стоїть про можливість збереження кінцівок жінки», — пояснює завідувач центру травматології та ортопедії Валерій Томілін. «Ми візьмемо живу тканину, яка в неї залишилась з однієї частини гомілки і пересадимо на зону дефекту, де саме є проблема. Тому комбінації двох видів пластики допоможе нам зберегти кінцівку», — коментує пластичний хірург Сергій Рябчун.