Фото: Особистий архів Тимофія Нагорного
Що могло штовхнути знаменитого боксера на фатальний крок
48-річного Володимира Вірчиса завжди називатимуть однією з легенд українського боксу. Спортсмен був фантастичним важкоатлетом-нокаутером: у нього 21 дострокова перемога з 26, і з 28 лише дві поразки..
Вірчис володів двома чемпіонськими поясами за версіями WBA Inter-Continental та WBO Inter-Continental і знаходився за крок від титульного поєдинку проти Віталія Кличка. Але цьому завадили дві поразки: спершу — від Руслана Чагаєва і потім — від Хуана Карлоса Гомеса. У 2009 році Володимир Вірчис пішов з боксу.
Згодом спортсмен пробував себе у телевізійних проектах, будував власний аграрний бізнес, працював над суспільно важливими соціальними проектами… І раптом — повідомлення про самогубство.
Мангер попросив не влаштовувати сцен
Останній пост у соцмережі Володимир Вірчис опублікував 5 січня 2022 року. Пост, до якого варто було придивитися його друзям і рідним.
«Привіт, друзі. А напевно, знайдуться, не дай Боже, звичайно, люди, які доходили до стану відчаю після того, як їх підкинули близькі друзі на довірі? Чи можна стартанути з нуля? Руки є, ноги є — мізків трохи не вистачає. Поділіться гірким досвідом, я думаю, багатьом цікаво буде, просто соромляться. Алкоголь та наркотики не пропонувати. Може, разом щось придумаємо? Якщо що, пишіть у личку. Трохи дивно виглядає, коли боксери по допомогу звертаються», — написав Володимир Вірчис.
А наприкінці січня боксера помітили в суді на засіданні у справі про вбивство активістки Катерини Гандзюк, де як підозрюваний фігурує колишній голова Херсонської облради та бізнесмен Владислав Мангер. Як пізніше з’ясувалося, Вірчис і Мангер пов’язані спільним аграрним бізнесом. Володимир неодноразово приходив на судові засідання і був готовий взяти Мангера на поруки, щоб його випустили з СІЗО.
Але цього разу сталося інше – у перерві засідання Вірчис зажадав, щоб Мангер повернув його гроші, вкладені у спільний агробізнес. На що Мангер попросив боксера «не влаштовувати сцену».
Це відбувалося 27 січня. Наступного дня на одній із столичних підземних парковок знайшли Володимира Вірчиса повішеним. Офіційна версія – самогубство.
Вечір боксу відкрив очі
«КП» в Україні» зв’язалася з Тимофієм Нагорним – другом Володимира Вірчиса.
– Останні два роки у Володимира видалися дуже тяжкими. А останній місяць, можна сказати, катастрофічний. На жаль, з боку його знайомих йому надавалась дуже скромна підтримка. Хоча останнім часом ми спілкувалися практично щодня, бо вигадали дуже гарну ідею – «Фонд підтримки чемпіонів». Вірчис три місяці цим жив, намагався допомогти собі та спортсменам, які потрапляють у складні життєві ситуації. Думав не лише про себе, але й про інших, – згадує Тимофій Нагорний.
За словами співрозмовника, серйозний надлом у житті Вірчиса стався на початку квітня 2021 року, коли відбувся міжнародний турнір з боксу «Меморіал Мангера» в Херсоні.
— Тоді Володимир зрозумів, що людина, з якою він дружив, якій довірив свої фінанси, його не помічає, ігнорує прохання… Вірчис виявився у Мангера не в пріоритеті. А фінансові можливості у того залишилися. І організація такого турніру про це свідчила, – вважає Нагорний. – 2 квітня стало відправною точкою, коли Володимир зрозумів, що Мангер йому зовсім не друг. Мангер міг підтримувати сім’ю боксера, поетапно повертати борг, а не кидати у біді.
Володимир Вірчис провів 28 боїв і 26 переміг. Фото: Особистий архів Тимофія Нагорного
Сумний день народження
Ще один удар долі стався 18 серпня – у день народження Вірчиса.
— Ми казали: давай зберемося, визначимо найвужче коло, хто має прийти. Він відповів: «Ти ж знаєш, я не люблю день народження, як і ти», — згадує наш співрозмовник. – А на даху будинку – у нього така звичка – ми збиралися, він діставав свій самовар, в ньому такий смачний чай виходив. Я привозив тортики на день народження. Почав писати, дзвонити, обдзвонювати коло близьких осіб, а це десятки людей. Але 18 серпня до Вірчиса майже ніхто не приїхав.
Був тільки сам Нагорний та ще двоє знайомих хлопців.
— Якоїсь миті він вийшов у коридор і сказав: «Тепер ти вже зрозумів, що я нікому не потрібен?» – продовжує Тимофій. — Я намагався його підтримати, сказав, що він завжди може покластися на мене.
За словами Тимофія Нагорного, Володимир Вірчис мав і проблеми зі здоров’ям. Після того дня народження Віктор Сидорук – сусід Володимира Вірчиса – запропонував підключити лікарів, щоб вони допомогли колишньому спортсменові покращити його загальний стан.
– Я підтримав ініціативу Віктора, ми знайшли можливості оплатити ліки. І Вова, як мені здається, на той момент почав уперше серйозно замислюватися про своє здоров’я. Тому що вигляд він мав кепський – обличчя було сіро-зеленого кольору, – розповідає Нагорний.
А у відповідь — тиша
На початку жовтня у житті чемпіона знову почалися чорна смуга та депресивні думки.
«Ти розумієш, скільки легендарних спортсменів після закінчення кар’єри потрапляють на узбіччя життя? І всім начхати. Суспільству начхати. Але ж хочеться бути прикладом для наслідування. Хочеться бути затребуваним, необхідним. Їздити з майстер-класами, автограф-сесіями. Підтримувати наших підлітків», – казав Вірчис Нагорному.
Так народилася ідея «Фонду підтримки чемпіонів» на зразок тих, що вже існують у США, Китаї та інших розвинутих країнах.
— Він зайнявся цим. Чесно кажу. То була наша з ним таємна ідея. Остання заключна мрія Володимира Вірчиса. Він став активнішим, захопився створенням фонду. Розумів, що треба допомогти собі та іншим – і це було виходом із ситуації, – каже Тимофій Нагорний.
Звісно, до проекту хотіли підключити українських знаменитостей. Але…
«Боже, ми ж із Віталієм та Володимиром Кличком дружили. Ми ж спарингували. Обіймалися із Володимиром Зеленським. Уявляєш, Тимофію, у мене є такі друзі, які підтримають зараз. Все ми наразі організуємо», – казав Вірчис.
– Він написав листи. Віднесли, зареєстрували, відправили. Місяць минає – відповіді немає. Меценати вислуховували ідею, отримували пропозицію, а у відповідь — мовчання. Була повна відсутність уваги та бажання брати участь у реалізації нашого починання, – зітхає Нагорний.
Спустошений відмовими
Володимир Вірчис болісно сприймав відмови, ще важче йому було спостерігати за долею українських спортсменів.
— Минулого року я ховав чемпіонку зі спортивної гімнастики Ніну Антонівну Бочарову. Вона хотіла прожити 120 років. Але її й на 95-річчя ніхто не привітав. Вона зрозуміла, що викреслена з життя, нікому не потрібна і не затребувана, — наводить приклад Тимофій Нагорний.
Її ховали на Байковому цвинтарі у Києві. А проводжали в останню путь на Республіканському стадіоні. На панахиду було запрошено перших осіб країни. Але, на жаль, вони не мали часу прийти.
– Поліна Григорівна Астахова була всіма покинута. 5 міністрів спорту відмовляли їй в оплаті ліків, продала всі медалі та нагороди… Я їй допомагав вирішувати проблеми, — каже Нагорний. — Я не можу дібрати слів, висловити обурення тим, як ставляться до людей, які є гордістю нашої країни. Адже кожен з них колись поклав своє здоров’я, піт і кров, щоб досягти результату і прославити країну. Вірчис усе це бачив та розумів. Він був спустошений цими відмовами. Цією байдужістю.
Боксер хотів бути прикладом для підлітків, які захоплюються спортом. Фото: Особистий архів Тимофія Нагорного
Просив подбати про дружину
Буквально днів за п’ять до трагедії Вірчис звернувся до Нагорного з проханням влаштувати зустріч із отцем Захарієм – духовним наставником, ченцем Києво-Печерської лаври. Отець Захар пообіцяв зустрітися з Вірчисом 3 лютого і закликав спортсмена триматися. Але у того вже не вистачило сил.
— Ми всі винні у тому, що сталася трагедія. Вчора мені зателефонував друг і сказав, що винна лише одна людина, і вона сидить у СІЗО. Я не погодився, – розповідає Тимофій Нагорний. — Винні ми всі. Ми не знайшли правильних слів, слів підтримки. На жаль, у Володимира справді вже були занепадницькі настрої. Він говорив, що якщо не вдасться реалізувати ідею з фондом, то це остаточно глухий кут, з якого немає виходу.
Незадовго до фатальної дати Володимир Вірчис раптом попросив Тимофія Нагорного подбати про дружину Ірину та доньку Аміну, якщо з ним щось трапиться.
— Я не надав цим словам особливого значення. Бо за цей час звучали вже різні фрази. Але я намагався змусити його думати позитивно і говорити позитивно. Адже в нього унікальне почуття гумору. Він світла людина. Коли всі відвернулися від людини, яка наразі сидить у СІЗО, він продовжував щиро в неї вірити. Аж до турніру з боксу 2 квітня 2021 року, — підсумував Тимофій Нагорний. — Сталася катастрофа всіх його надій та ілюзій. І я не можу вам висловити всю гіркоту втрати друга. Мені б дуже хотілося, щоб його ім’я залишилося назавжди в пам’яті суспільства як сильної, доброї, світлої людини. Він підтримував людей, а себе в такій ситуації підтримати не зміг.